Кажуть, пару днів назад загинув лідер ІДІЛ Абу Бакр аль-Багдаді. Він, начебто, підірвав себе поясом смертника, коли його оточив американський спецназ. Бункер Багдаді одразу після цього був розщеплений на пил американською авіацією, що сіє деякі сумніви щодо правдивості історії про смерть людини, яка по звітам ЗМІ та західних спецслужб “вмирала” вже безліч разів. До того ж, скоро в США вибори, а отже це може бути просто засобом гарного піару для чинного президента. Проте, це не так важливо. Можливо, на цей раз Багдаді дійсно мертвий.

ПОЧАТОК

Трохи історії. Під час американської окупації Іраку, Аль-Багдаді ув’язнюють, і одразу же випускають як “загрозу низького рівня”. В 2013 з’являється знаменита фотографія Джона Маккейна з людиною, яку багато хто вважає саме Аль-Багдаді [1]. Це породжує чимало чуток щодо призначення та суті ІДІЛу. Хоча які там чутки, ІДІЛ з’явився з мережі Аль-Каїди, що завжди мала тісні стосунки із західними спецслужбами.

У 2016 під час передвиборчої кампанії Дональд Трамп звинуватив Барака Обаму та Гіларі Клінтон в тому, що вони створили ІДІЛ [2].

Сирійська армія регулярно знаходить ізраїльську зброю на позиціях ІДІЛ [3], відомо не мало випадків військової співпраці між “Ізраїлем” та ІДІЛ в регіонах південної Сирії. Ізраїльську підтримку легко зрозуміти: ІДІЛ декілька разів оголошував війну палестинському руху Хамас [4], який регулярно випускає по Тель-Авіву ракети, і в підконтрольному Хамасом Секторі Газа ІДІЛ починає здійснювати постійні атаки проти бійців Хамасу. Теж саме і з Хезболлою [5]. При цьому, проти самого “Ізраїля” керівництво ІДІЛу багато разів забороняло виступати своїм бійцям та терористам [6].

В Іраку ІДІЛ захоплює нафтові поля, чим і забезпечує собі солідний бюджет. Це само по собі породжує ще більше чуток – сильні світу цього очевидно знали, на чому заробляє свій хліб ІДІЛ – кому і як продає свою нафту – але це не було зупинено.

Фактів про підтримку і фінансування ІДІЛу з боку проамериканських режимів Катару та Саудівської Аравії теж було хоч відбавляй.

Для Заходу ІДІЛ був зручною зброєю у війні проти Асада, адже нікчемна ліберальна сирійська опозиція та протурецькі формування з цією задачею ніяк не справлялись.

ПІК СИЛИ

Головним ворогом ІДІЛу швидко стає армія Башара Асада, і вони ділять країну майже навпіл – станом на 2016, за Асадом найбільш густонаселені міста, але за ІДІЛом половина території Сирії.

ІДІЛ в пік своєї сили це територія розміром як пересічна європейська держава з власними системами освіти, судочинства, фінансів, та охорони здоров’я.

У військовому плані від ІДІЛу світ отримав чимало цікавого. По-перше, це масове використання смертників в наступальних цілях – так звані “шахід-мобілі” (переобладнані машини, створені для здійснення одноразової суїцидальної атаки самопідриву за допомогою потужного вибухового пристрою). На практиці це виглядало так: маленька машина з’являється буквально ні звідкись, і на великій швидкості наздоганяє цілу колону бронетехніки, в якої немає часу втекти. Підбірку атак можна переглянути тут [7]. Даний вид зброї показав неймовірно високу ефективність у міських боях. По-друге, це перетворення дронів у зброю. Не маючи власних повітряних сил, ІДІЛ почав начиняти дрони вибуховими пристроями, чим регулярно жахали своїх опонентів.

Дозволимо собі невеликий відступ.Буквально пару слів про певні відмінності ІДІЛ та інших мусульманських рухів наших часів – Талібан, Хамас, та Хезболла.

Талібан керував Афганістаном до вторгнення США у 2001 році. (Іронічно, але Талібан так чи інакше був, м’яко кажучи, в прямому контакті із Штатами до 21-го століття.) Втративши політичну владу майже 20 років тому, Талібан залишився ключовим політичним гравцем – таліби швидко відвойовували майже половину країни, і на початку 2019 року США оголосили про плани покинути Афганістан та укласти з талібами мирну угоду.

Таліби – це чисті афганці – точніше, пуштуни. Ідеологія Талібану – це суміш шаріатських законів та законів так званого “пуштунвалай” – буквально “спосіб життя пуштунів” – неписаного кодексу життя пуштунських племен. Кожен пуштун став потенційним талібом – в таких умовах воювати проти Талібану було неймовірно важко і Радянському Союзу, і Британії, і США.

Ідеологія Талібану – зокрема пуштунвалай – дійсно порушує деякі настанови чистого ісламу. Складних ідеологічних конструкцій про побудову світового Халіфату у талібів немає. Є проста формула: є ми, пуштуни, і є окупанти. Буцімто через це ІДІЛ і оголосив війну і талібам, яких він називав єретиками та відступниками від віри [8].

Перенесемось трохи ближче до “Ізраїлю”. Ідеологія ХАМАС (складається здебільшого з палестинців) та Хезболли (складається з ліванців-шиїтів) сповнена відвертим прагматизмом у стосунках з представниками інших народів та релігій, зокрема, коли йдеться про підтримку лояльних політиків-християн, вітання християн з різними святами, або навіть пропаганду власного, народного одягу на противагу “одягу пророків”. Попри щоденну трансляцію ізраїльської пропаганди проти Хамасу або Хезболли в домівки палестинців та ліванців – нічого не змінюється. Під час кожного конфлікту, як тільки “Ізраїль” заходить всередину території Лівану або Сектору Гази стає зрозуміло – місцеві переховують бійців у себе, які готуються до потужного контрнаступу. Це і стало причиною першої військової поразки “Ізраїлю” в 21 столітті – втеча ізраїльських військових з Лівану в 2006 році, який нагадав відступ СРСР з Афганістану.

На противагу певним локалістським тенденціям у вищезгаданих рухах, ІДІЛ, сповідуючи таку доволі пізню гілку ісламу як салафізм, почав воювати проти чималої кількості речей, що були звичаями для місцевого населення – від племінних відносин, кладовищ, шедеврів та пам’яток культури до куріння кальяну. Чимало бійців ІДІЛу або не володіли місцевим арабським діалектом, або взагалі не володіли арабською, їх армія була інтернаціональним місивом:
1) місцеві суніти;
2) європейці, що прийняли іслам;
3) мусульмани, що вже не одне покоління жили в Європі і, в більшості випадків, на Близькому Сході до вступу в ІДІЛ ніколи й не були;
4) саудівців;
5) представників різних народностей, що проживають на територіях, які були південними республіками СРСР та Кавказу.

ПАДІННЯ

Свою місію ІДІЛ не виконав. Режим Асада не впав, вплив Ірану (головного ворога США) в Іраку лише посилився. Мало того, в Сирії та Іраку закріпилось багато проіранських військових сил з місцевого населення або ж, наприклад, з Лівану.

Коротше кажучи, цього монстра, спущеного Заходом з ланцюга, прийшов час усипляти. Усипляли, правда, без ентузіазму, постійно захищаючи як політично (а іноді і військовим чином) анклави терористів (приклади – провінція Ідліб та південь Сирії на кордоні з “Ізраїлем”).

І от, маємо. Лідер ІДІЛ, буцімто, мертвий. Території підконтрольні “Халіфату” зменшились до непристойно малих розмірів (мова про Сирію та Ірак, а не про Лівію). Американці покидають регіон.

Закономірний кінець для зручних дурнів на повідку у глобалістів, які відіграли свою роль та були викинуті на смітник.

P.S. Проте, варто зауважити, що ІДІЛ втратив лише статус “держави”, їх мережевий характер діяльності, скоріш за все, збережеться. Щоправда, тепер вже малювати (для різних потреб) з ІДІЛ таких страшних головорізів великим ЗМІ стане значно важче. Тож, не виключено, що скоро ми отримаємо нових зірок терористичної сцени. Сцени, що так добре контролюється режисерами-постановниками останні років 30.

Джерела:
[1] https://www.globalresearch.ca/did-john-mccain-meet-with-abu-bakral-baghdadi-the-alleged-head-of-the-islamic-state-isis-isil-daesh/5498177
[2] https://edition.cnn.com/2016/08/11/politics/donald-trump-hugh-hewitt-obama-founder-isis/index.html
[3] https://www.globalresearch.ca/israel-supplies-weapons-to-isis-daesh-report/5613718
[4] https://www.nytimes.com/2018/01/10/world/middleeast/isis-hamas-sinai.html
https://5pillarsuk.com/2015/07/02/isis-labels-apostates-and-vows-to-fight-them-in-gaza/
[5] https://ua.euronews.com/2015/11/13/beirut-the-worst-attack-on-civilians-since-the-civil-war
[6] https://www.timesofisrael.com/islamic-state-explains-why-it-doesnt-attack-israel-yet/
[7] https://www.youtube.com/watch?v=8sfy27_vlmk
[8] https://thediplomat.com/2016/01/revealed-why-isis-hates-the-taliban/

Карикатурні картинки зі статті: